Програма дошкільного виховання за педагогічною концепцією бл. Едмунда Бояновського

Бл. Едмунд Бояновський (1814-1871) з 1850 р. відкривав сільські охоронки (далі дитсадки), ясно і детально окреслюючи їхню організацію і завдання веденої в них виховної  діяльності. Вчинив це сягаючи до надбання тогочасної педагогічної практики і теорії та ґрунтовного визначення суспільних потреб і проблем в середовищі, якому служили. З веденого бл. Е. Бояновським щоденника, кореспонденції, нотаток дізнаємося, що приймає він християнську філософію виховання і згідно з нею визначає його цілі. Вказує також конкретні виховні завдання, підбирає до них найбільш відповідні організаційні форми, еластично використовує різні методи і техніки виховного впливу, звертаючи увагу на необхідність знання потреб і можливостей розвитку дітей. Провадження дитсадків довірив Згромадженню Сестер Служебниць, яке заснував з цією метою. Сестри в дитсадках реалізували його педагогічну концепцію через виховну діяльність, підтримувану піклуванням, освітніми та культурними впливами щодо дітей, їхніх родин і середовища. Зобов’язав їх при цьому до найвищої старанності – щодо ведення дітей, дотримуватись найменших деталей, присутніх в приписах, бо не повірите, яке велике має значення кожна, хоч би найменша річ, і в подробицях визначив основи їхньої праці правилами Права.

Зібрані бл. Е. Бояновським  матеріали і його власні думки на тему виховання – предмету, засобів і форм організації і діяльності дитсадків, є надалі багатим джерелом для визначення важливих елементів його системи виховання і вміщеній в ній педагогічній концепції основаній на християнських цінностях. Становлять також актуальні вказівки щодо ведення дошкільного виховання сьогодні, а також опрацювання його програми, яка становить опис способів реалізації завдань встановлених згідно з обов’язковою програмною основою дошкільного виховання. Її вимагання співпадають із наміром бл. Е. Бояновського, який дотримувався і докладав зусиль до того щоб, виховні пріоритети переважали над іншими, щоб дитсадки не були лише притулком для дітей, або лише школою просякнутою теоретичним педантизмом, але брали до уваги потреби і можливості дитячого віку, шануючи його простоту, згідно з правилом: для молодших дітей більше ігор, а потім щораз більше практичних і дидактичних занять.

Бл. Е. Бояновський звертає увагу на важливість і необхідність інтегрованого виховного впливу. Перестерігає перед відділенням духовної сфери від щоденного життя і зв’язаного з ним досвіду; релігійного і морального виховання від виховання фізичного, інтелектуального і суспільного. В Біблії, історії і літературі вмілим способом знаходить основи і особові взірці, такі важливі у вихованні. Все це поєднує з ритмом навколишнього світу. В пошуках форми виховних впливів на дітей дуже часто відноситься до простоти та ідеалу сімейного життя, важливої ролі дружини як матері і виховательки, а також гармонії, яка існує в житті людей та світі природи, з якої черпав важливі вказівки для інтегрального розвитку вихованців звертаючи увагу на важливість морального впливу як на дітей так і на дорослих.

Методи і засоби виховання, які дуже детально описав, вказує щоб ретельно пристосовувати до індивідуальних можливостей дитини і її віку, так щоб процес виховання в гармонійний спосіб охоплював всі сфери розвитку дитини, підкреслюючи, що завдання раннього виховання це зовсім не шкільна наука, лише наука життя, а діти в дитсадку мають бути змалечку знайомлені зі справами всього людського життя. За основну умову реалізації цієї вказівки визнавав приклад життя виховательки християнськими і народними цінностями, а також її передання, підкреслюючи, що слова науки тут недостатні; дітей бо не словом, а життям вчити треба, як жити мають.

План дня, тижня зв’язаний з порами року і періодами літургійного року визначає склад програмного змісту реалізованого за допомогою різних методів, засобів і форм занять, яким обрядовість з розбудованою символікою і багатим  мистецьким обрамленням надає неповторний клімат і сугестивним способом відносить до світу цінностей, який дитина присвоює собі так, щоб в майбутньому керувалася ними в житті.

Педагогічна концепція бл. Е. Бояновського реалізується до сьогодні в охоронках (дитсадках), які є формою дошкільної едукації веденої Сестрами Служебницями. Вона знайшла вираження в даній програмі дошкільного виховання, в опрацюванні якої послуговувались  науковою консультацією проф. Кристини Чалас і о. проф.. Мар’яна Новака з Інституту Педагогіки КУЛ і мгр. Барбари Робіцької – методиста з дошкільної освіти.

 

І.Характеристика програми

  1. Мета програми

Мету програми дошкільного виховання за педагогічною  концепцією бл. Е. Бояновського становить інтегральне виховання і всебічний розвиток дитини, у відношенні до християнської системи цінностей, а також її доступність  вчителям, для яких цілі виховання збіжні з даною програмою.

Програма дошкільного виховання – як цілісний опис виховних і дидактичних завдань зорієнтована на особу дитини беручи під увагу її індивідуальність, специфіку розвитку, потреби в догляді і всієї історії її суспільно – культурного досвіду.

Завдання у сферах  всебічного розвитку:

  • фізичний,
  • психічний,
  • розумовий,
  • суспільно-моральний,
  • культурний,
  • релігійний.

Реалізація даної програми дошкільного виховання, тісно поєднана з доглядом, охоплює спектр завдань в області трьох сфер:

  • виховання,
  • здобування знань притаманних  вихованню,
  • формування вмінь і навичок  притаманних вихованню.

Запланована і реалізована дидактично-виховна програма буде зіндивідуалізована і остаточно в своїх подробицях її реалізація буде ефектом праці всього педагогічного грона, а також представників батьків і сугестій, які виникають з аналізу розвитку дітей і специфіки середовища.

 

  1. Підстави опрацювання програми

Основу для опрацювання програми становлять: теоретичні відомості персоналістичної педагогіки, концепція інтегрального виховання Стефана Куновського, педагогічна концепція бл. Е. Бояновського, харизма Сестер Служебниць, яку становить служіння дітям, вбогим і хворим, педагогічні знання і практика, яка виникає з традиції і сучасної освітньої та виховної діяльності Згромадження, а також обов’язкова Програмна основа дошкільного виховання  для дитсадків і дошкільних відділів в початкових школах (Базовий компонент дошкільної освіти).

 

ІІ. Охоронка – дитсадок і його специфіка

  1. Охоронка

Охорона, тобто реалізація цінностей, в тім основне будування християнської системи цінностей через передання їх в процесі інтегрального виховання дитини, дотриманні традицій та підтримці сім’ї для морального відродження і підтримування самобутності народу.

  1. Місія охоронки
  • Інтегральне виховання дітей в дошкільному віці у відношенні до християнської ієрархії цінностей, беручи до уваги можливості і потреби місця і часу.
  • Навчання та формування вмінь притаманних вихованню особистості, з напрямком на найвищі цінності – правду, добро, красу, старання про спільне благо і готовність брати відповідальність за себе та інших опираючись на конкретних ідеалах і взірцях взятих з Біблії, історії, традиції і сучасності.
  • Співпраця з сім’єю в процесі виховання дитини, а також підтримка батьків у виконанні їх виховних функцій.
  • Поширення суспільних, моральних, релігійних, народних, родинних і культурних цінностей в середовищі і привчання до їх реалізації.
  • Співпраця охоронки  з іншими інститутами та організаціями.

 

  1. Специфіка виховання в охоронках

Охоронки це дитсадки з власною специфікою, яка виникає з місії і завдання Згромадження Сестер Служебниць визначених Засновником бл. Е. Бояновським. Ця специфіка виражається в:

  • Інтегрованому вихованні спрямованому на всебічний розвиток дитини, в якому особа вихователя керуючись добром дитини, згідно з її індивідуальними здібностями, підтримує вихованця, уникаючи участі в тенденціях виховання до виразного індивідуалізму надмірно зорієнтованого на досягнення чи обмеження лише до вирівняння недоліків. Чинить це через особистий приклад, передання цінностей, змісту, вміло дібрані методи і засоби виховання, відповідно пристосовані до віку і можливостей дитини, а також постійну співпрацю з його родиною.
  • Діяльності, яку проводять Сестри як виконання місії служіння цінностям, прямуючи до охорони і реалізації цінностей та гідності особи вихованця через відкриття та розвиток його надприродних та природних  талантів у відношенні до реальності, в якій живе й до якої прямує.
  • Виховної, дидактичної праці та догляду спрямованих на участь в широко зрозумілих інтегрованих діях, які стосуються стану здоров’я, готовності, суспільного і матеріального статусу, а також відмінностей між поколіннями.
  • В реалізації місії і виховної праці Сестер в охоронках, в якій треба підкреслити передусім специфіку виховної атмосфери і виникаючі з неї консеквенції як для працюючих осіб, так і для цілих середовищ пов’язаних з охоронками.
  • Області тих впливів в охоронках, яка перевищує вимір тільки видимий, розширюючись на вимір благодаті і трансценденції, в цьому, також на ідеали і цінності пов’язані з щоденним життям, які стосуються таємниці спілкування святих і надприродності.
  1. Принципи виховання в охоронках Сестер Служебниць

Основною стратегією виховного впливу в охоронках є стратегія свідоцтва, яка полягає на викликанні у вихованця механізму ідентифікації, яка становить часто несвідоме прийняття певних рис другої особи (вчителя, вихователя). Вихованець і вихователь ( в цьому випадку не лише дитина, але також батьки і вчителі) ідентифікуються з певною особою, тобто засвоюють або впроваджують в своє життя певні риси іншої людини і перемінюють їх в свої власні за прикладом, який йому подає вихователь. Ідентифікація має місце вже при присвоєнні собі досвіду інших осіб, а через процес включення їх у власне життя виявляє вплив на розвиток особистості.

Завдяки цій стратегії особливо Сестри, вчителі та вихователі, як особистості, тобто персональний символ цінностей, допомагають дитині в набуванні і реалізації таких самих цінностей. Це відбувається не стільки через процес пізнання чи представлення цінностей, скільки через приклад життя згідного з декларованими цінностями. До принципів виховання в охоронці належать:

  • Принцип свідомої та спрямованої організації вихователем виховних ситуацій і використання для виховних цілей щоденних подій і життєвих подій.
  • Принцип інтеграції прав і потреб пов’язаних з розвитком дитини, його природою і розв’язання їх згідно з метою виховання.
  • Принцип старання про гармонійний розвиток. Виховні впливи інтегрованим способом спрямовані на всі сфери розвитку дитини.
  • Принцип використання важливої ролі культурної спадщини як виховного засобу. Звернення до традиції народу і його культури вписується в конкретні умови і веде до виховання у спільноті Церкви, культури, народу, довершуючи прийняття проблематики часу, в якому живе людина.
  • Принцип будування спільноти осіб.
  • Принцип підтримування т.зв. ритуалу охронки (обрядовість, звичаї пов’язані з переживанням пір дня, днів тижня і пір року), який наближає визначені ідеали і цінності. Звертається в ньому увагу на духовність, трансценденцію, на екзистенцію людини наповненої цінностями; підкреслюється проблема відповідальності, почуття обов’язку і гідності людської особи.
  • Принцип інтеграції культурних цінностей з цінностями життя, що повинно мати місце  також на етапі спільного життя через автентичні особисті стосунки вихованців з вчителями.
  • Принцип співпраці охоронки з родиною і середовищем в процесі інтегрованого виховання дитини.

 

  1. Принципи і завдання співпраці з родиною

Беручи до уваги та оцінюючи факт, що родина є для дитини природнім виховним середовищем, в якому розвивається особистість дитини, де вона набуває основних навичок і отримує взірці поведінки дитсадок підтримує постійну співпрацю з батьками. Правильно організована співпраця обох виховних середовищ в переказі системи норм і цінностей, інтегрованому розвитку і вихованню дитини основана на таких принципах:

  • Принцип чіткого інформування батьків про специфіку виховання в охоронці, принципах співпраці з родиною і консеквентного дотримання їх з метою досягнення цілей виховання в охоронці.
  • Принцип першості права батьків до виховання дітей (йдеться про природнє право), беручи до уваги батьківські права, також у зв’язку з плануванням виховної діяльності в охоронці.
  • Принцип допомоги, яка полягає в службі родині і несенні їй помочі у вихованні дитини.
  • Принцип індивідуального підходу до дитини і її розвитку, а також розвитку спільноти осіб. Підкреслюється респект щодо таємничості дитини, а беручи до уваги вихованця як найперший фактор виховання, – його гідність як особистості.
  • Принцип індивідуального підходу до потреб, можливостей і проблем сім’ї.
  • Принцип базової співпраці – створення спільного підходу вчителя і батьків щодо дитини і співпраця в процесі її інтегрованого виховання.
  • Принцип ретельного і дискретного інформування батьків про успіхи дитини, її проблеми і помітні потреби в процесі реалізації виховних, дидактичних завдань та догляду.
  • Принцип залучення батьків в життя охоронки і її функціонування – напр. рада батьків, зустрічі батьків.
  • Принцип організації різних форм практичного залучення сімей в релігійні, патріотичні та календарні свята, інтеграційні, рекреаційні і формаційні зустрічі, також з участю спеціалістів.

 

ІІІ. Структура програми

 

Програма дошкільного виховання становить опис способу реалізації завдань згідних з обов’язковою програмною основою дошкільного виховання, яка охоплює шість сфер.

Виховні, дидактичні основи та основи догляду, що стосуються окремих областей опрацьовані на основі наступних конкретних цілей:

Фізична сфера – правильний фізичний розвиток дитини:

  • Вироблення гігієнічних навичок і здорової поведінки,
  • Поступовий і гармонійний розвиток фізичних можливостей,
  • Навчання дотримання правил безпеки,
  • Пізнання і розвиток чуттів,
  • Розвиток практичних вмінь і навичок.

Розумова сфера – всебічний інтелектуальний розвиток дитини:

  • Розвиток пізнавальних процесів,
  • Формування уяви,
  • Розвиток пам’яті (логіка, математика, література, поезія, природа),
  • Розвиток інтелекту, мови, творчого мислення і дій,
  • Розвиток талантів і здібностей.

Суспільна сфера – відповідний емоційний розвиток, формування суспільних і патріотичних позицій:

  • Навчання розпізнавати, називати і керувати своїми емоціями,
  • Формування сфери почуттів,
  • Введення в ситему цінностей і норм прийнятих в суспільстві ( в сім’ї, дитсадку, суспільстві, Батьківщині),
  • Вказування цінності сімейних стосунків і формування  постав, які б сприяли прийняттю майбутніх ролей в сім’ї,
  • Пізнання й культивування звичаїв і традицій (родинних, релігійних, народних),
  • Формування постав і поведінки, які б сприяли створенню добрих стосунків з ровесниками і середовищем,
  • Формування постав, які б сприяли святкуванню, обрядовості, спільності і проведенні вільного часу в сім’ї і середовищі.
  • Сприяти формуванню постави пошани до своєї праці та праці інших.

Культурна сфера – формування естетичного смаку:

  • Сприйняття краси навколишнього світу,
  • Розвиток театральної творчості,
  • Розвиток  музичного сприйняття,
  • Вміння сприймати різні твори мистецтва і створення власних творчих робіт.

Моральна сфера – формування шляхетного характеру і поваги до звичаїв:

  • Формування сумління, правильної самооцінки і відповідальності за власні дії з використанням системи нагород і покарань,
  • Формування відповідного відношення до себе, іншої людини, обов’язків, які виникають з навчання, праці, життя в сім’ї і суспільстві,
  • Формування вразливості на потреби і проблеми вбогих людей, хворих, самотніх, старших і мотивації до конкретної допомоги їм.

Релігійна сфера – розвиток і зміцнення віри:

  • Введення в світ символів і релігійних цінностей, які наближають реальність Святого Хрещення і правду про дитинство Боже,
  • Показування Дитяти Ісуса як взірця для наслідування для дитини, а Святої Родини як взірця для сім’ї, ролі Ангелів Охоронців і прикладу життя Святих,
  • Пізнання і присвоєння норм природнього і Божого права,
  • Наближання правди про життя людини в дочасному та вічному вимірах,
  • Навчання та реалізація релігійних практик та вчинків милосердя,
  • Введення до переживання подій літургійного року.

Виховання дитини в дитсадку дуже важливе для формування основ майбутньої, цілісної особистості людини прямує до сформування вихованця відкритого на подальший розвиток і здібного в майбутньому до:

  • Акцептації себе і своєї життєвої ситуації, що буде для нього інспірацією до відповідальності за власний розвиток (фізичний, розумовий і звичаєвий), напрямлений до повноти людяності і до творчої переміни реальності, в якій живе. У формуванні своїх життєвих постав відкритий на сприйняття взірцевих особистостей: біблійних, святих, історичних постатей, визначних осіб.
  • Вміння створювати і підтримувати відповідальні міжособистісні стосунки з людьми і з Богом в поставі свідомої і довірливої залежності від Бога, свободи, відповідальності і вразливості на потреби і проблеми іншої людини, а також служіння щодо молодших, слабших, старших, хворих і вбогих.

(далі буде…)