Програма дошкільного виховання за педагогічною концепцією бл. Едмунда Бояновського
Бл. Едмунд Бояновський (1814-1871) з 1850 р. відкривав сільські охоронки (далі дитсадки), ясно і детально окреслюючи їхню організацію і завдання веденої в них виховної діяльності. Вчинив це сягаючи до надбання тогочасної педагогічної практики і теорії та ґрунтовного визначення суспільних потреб і проблем в середовищі, якому служили. З веденого бл. Е. Бояновським щоденника, кореспонденції, нотаток дізнаємося, що приймає він християнську філософію виховання і згідно з нею визначає його цілі. Вказує також конкретні виховні завдання, підбирає до них найбільш відповідні організаційні форми, еластично використовує різні методи і техніки виховного впливу, звертаючи увагу на необхідність знання потреб і можливостей розвитку дітей. Провадження дитсадків довірив Згромадженню Сестер Служебниць, яке заснував з цією метою. Сестри в дитсадках реалізували його педагогічну концепцію через виховну діяльність, підтримувану піклуванням, освітніми та культурними впливами щодо дітей, їхніх родин і середовища. Зобов’язав їх при цьому до найвищої старанності – щодо ведення дітей, дотримуватись найменших деталей, присутніх в приписах, бо не повірите, яке велике має значення кожна, хоч би найменша річ, і в подробицях визначив основи їхньої праці правилами Права.
Зібрані бл. Е. Бояновським матеріали і його власні думки на тему виховання – предмету, засобів і форм організації і діяльності дитсадків, є надалі багатим джерелом для визначення важливих елементів його системи виховання і вміщеній в ній педагогічній концепції основаній на християнських цінностях. Становлять також актуальні вказівки щодо ведення дошкільного виховання сьогодні, а також опрацювання його програми, яка становить опис способів реалізації завдань встановлених згідно з обов’язковою програмною основою дошкільного виховання. Її вимагання співпадають із наміром бл. Е. Бояновського, який дотримувався і докладав зусиль до того щоб, виховні пріоритети переважали над іншими, щоб дитсадки не були лише притулком для дітей, або лише школою просякнутою теоретичним педантизмом, але брали до уваги потреби і можливості дитячого віку, шануючи його простоту, згідно з правилом: для молодших дітей більше ігор, а потім щораз більше практичних і дидактичних занять.
Бл. Е. Бояновський звертає увагу на важливість і необхідність інтегрованого виховного впливу. Перестерігає перед відділенням духовної сфери від щоденного життя і зв’язаного з ним досвіду; релігійного і морального виховання від виховання фізичного, інтелектуального і суспільного. В Біблії, історії і літературі вмілим способом знаходить основи і особові взірці, такі важливі у вихованні. Все це поєднує з ритмом навколишнього світу. В пошуках форми виховних впливів на дітей дуже часто відноситься до простоти та ідеалу сімейного життя, важливої ролі дружини як матері і виховательки, а також гармонії, яка існує в житті людей та світі природи, з якої черпав важливі вказівки для інтегрального розвитку вихованців звертаючи увагу на важливість морального впливу як на дітей так і на дорослих.
Методи і засоби виховання, які дуже детально описав, вказує щоб ретельно пристосовувати до індивідуальних можливостей дитини і її віку, так щоб процес виховання в гармонійний спосіб охоплював всі сфери розвитку дитини, підкреслюючи, що завдання раннього виховання це зовсім не шкільна наука, лише наука життя, а діти в дитсадку мають бути змалечку знайомлені зі справами всього людського життя. За основну умову реалізації цієї вказівки визнавав приклад життя виховательки християнськими і народними цінностями, а також її передання, підкреслюючи, що слова науки тут недостатні; дітей бо не словом, а життям вчити треба, як жити мають.
План дня, тижня зв’язаний з порами року і періодами літургійного року визначає склад програмного змісту реалізованого за допомогою різних методів, засобів і форм занять, яким обрядовість з розбудованою символікою і багатим мистецьким обрамленням надає неповторний клімат і сугестивним способом відносить до світу цінностей, який дитина присвоює собі так, щоб в майбутньому керувалася ними в житті.
Педагогічна концепція бл. Е. Бояновського реалізується до сьогодні в охоронках (дитсадках), які є формою дошкільної едукації веденої Сестрами Служебницями. Вона знайшла вираження в даній програмі дошкільного виховання, в опрацюванні якої послуговувались науковою консультацією проф. Кристини Чалас і о. проф.. Мар’яна Новака з Інституту Педагогіки КУЛ і мгр. Барбари Робіцької – методиста з дошкільної освіти.
І.Характеристика програми
- Мета програми
Мету програми дошкільного виховання за педагогічною концепцією бл. Е. Бояновського становить інтегральне виховання і всебічний розвиток дитини, у відношенні до християнської системи цінностей, а також її доступність вчителям, для яких цілі виховання збіжні з даною програмою.
Програма дошкільного виховання – як цілісний опис виховних і дидактичних завдань зорієнтована на особу дитини беручи під увагу її індивідуальність, специфіку розвитку, потреби в догляді і всієї історії її суспільно – культурного досвіду.
Завдання у сферах всебічного розвитку:
- фізичний,
- психічний,
- розумовий,
- суспільно-моральний,
- культурний,
- релігійний.
Реалізація даної програми дошкільного виховання, тісно поєднана з доглядом, охоплює спектр завдань в області трьох сфер:
- виховання,
- здобування знань притаманних вихованню,
- формування вмінь і навичок притаманних вихованню.
Запланована і реалізована дидактично-виховна програма буде зіндивідуалізована і остаточно в своїх подробицях її реалізація буде ефектом праці всього педагогічного грона, а також представників батьків і сугестій, які виникають з аналізу розвитку дітей і специфіки середовища.
- Підстави опрацювання програми
Основу для опрацювання програми становлять: теоретичні відомості персоналістичної педагогіки, концепція інтегрального виховання Стефана Куновського, педагогічна концепція бл. Е. Бояновського, харизма Сестер Служебниць, яку становить служіння дітям, вбогим і хворим, педагогічні знання і практика, яка виникає з традиції і сучасної освітньої та виховної діяльності Згромадження, а також обов’язкова Програмна основа дошкільного виховання для дитсадків і дошкільних відділів в початкових школах (Базовий компонент дошкільної освіти).
ІІ. Охоронка – дитсадок і його специфіка
- Охоронка
Охорона, тобто реалізація цінностей, в тім основне будування християнської системи цінностей через передання їх в процесі інтегрального виховання дитини, дотриманні традицій та підтримці сім’ї для морального відродження і підтримування самобутності народу.
- Місія охоронки
- Інтегральне виховання дітей в дошкільному віці у відношенні до християнської ієрархії цінностей, беручи до уваги можливості і потреби місця і часу.
- Навчання та формування вмінь притаманних вихованню особистості, з напрямком на найвищі цінності – правду, добро, красу, старання про спільне благо і готовність брати відповідальність за себе та інших опираючись на конкретних ідеалах і взірцях взятих з Біблії, історії, традиції і сучасності.
- Співпраця з сім’єю в процесі виховання дитини, а також підтримка батьків у виконанні їх виховних функцій.
- Поширення суспільних, моральних, релігійних, народних, родинних і культурних цінностей в середовищі і привчання до їх реалізації.
- Співпраця охоронки з іншими інститутами та організаціями.
- Специфіка виховання в охоронках
Охоронки це дитсадки з власною специфікою, яка виникає з місії і завдання Згромадження Сестер Служебниць визначених Засновником бл. Е. Бояновським. Ця специфіка виражається в:
- Інтегрованому вихованні спрямованому на всебічний розвиток дитини, в якому особа вихователя керуючись добром дитини, згідно з її індивідуальними здібностями, підтримує вихованця, уникаючи участі в тенденціях виховання до виразного індивідуалізму надмірно зорієнтованого на досягнення чи обмеження лише до вирівняння недоліків. Чинить це через особистий приклад, передання цінностей, змісту, вміло дібрані методи і засоби виховання, відповідно пристосовані до віку і можливостей дитини, а також постійну співпрацю з його родиною.
- Діяльності, яку проводять Сестри як виконання місії служіння цінностям, прямуючи до охорони і реалізації цінностей та гідності особи вихованця через відкриття та розвиток його надприродних та природних талантів у відношенні до реальності, в якій живе й до якої прямує.
- Виховної, дидактичної праці та догляду спрямованих на участь в широко зрозумілих інтегрованих діях, які стосуються стану здоров’я, готовності, суспільного і матеріального статусу, а також відмінностей між поколіннями.
- В реалізації місії і виховної праці Сестер в охоронках, в якій треба підкреслити передусім специфіку виховної атмосфери і виникаючі з неї консеквенції як для працюючих осіб, так і для цілих середовищ пов’язаних з охоронками.
- Області тих впливів в охоронках, яка перевищує вимір тільки видимий, розширюючись на вимір благодаті і трансценденції, в цьому, також на ідеали і цінності пов’язані з щоденним життям, які стосуються таємниці спілкування святих і надприродності.
- Принципи виховання в охоронках Сестер Служебниць
Основною стратегією виховного впливу в охоронках є стратегія свідоцтва, яка полягає на викликанні у вихованця механізму ідентифікації, яка становить часто несвідоме прийняття певних рис другої особи (вчителя, вихователя). Вихованець і вихователь ( в цьому випадку не лише дитина, але також батьки і вчителі) ідентифікуються з певною особою, тобто засвоюють або впроваджують в своє життя певні риси іншої людини і перемінюють їх в свої власні за прикладом, який йому подає вихователь. Ідентифікація має місце вже при присвоєнні собі досвіду інших осіб, а через процес включення їх у власне життя виявляє вплив на розвиток особистості.
Завдяки цій стратегії особливо Сестри, вчителі та вихователі, як особистості, тобто персональний символ цінностей, допомагають дитині в набуванні і реалізації таких самих цінностей. Це відбувається не стільки через процес пізнання чи представлення цінностей, скільки через приклад життя згідного з декларованими цінностями. До принципів виховання в охоронці належать:
- Принцип свідомої та спрямованої організації вихователем виховних ситуацій і використання для виховних цілей щоденних подій і життєвих подій.
- Принцип інтеграції прав і потреб пов’язаних з розвитком дитини, його природою і розв’язання їх згідно з метою виховання.
- Принцип старання про гармонійний розвиток. Виховні впливи інтегрованим способом спрямовані на всі сфери розвитку дитини.
- Принцип використання важливої ролі культурної спадщини як виховного засобу. Звернення до традиції народу і його культури вписується в конкретні умови і веде до виховання у спільноті Церкви, культури, народу, довершуючи прийняття проблематики часу, в якому живе людина.
- Принцип будування спільноти осіб.
- Принцип підтримування т.зв. ритуалу охронки (обрядовість, звичаї пов’язані з переживанням пір дня, днів тижня і пір року), який наближає визначені ідеали і цінності. Звертається в ньому увагу на духовність, трансценденцію, на екзистенцію людини наповненої цінностями; підкреслюється проблема відповідальності, почуття обов’язку і гідності людської особи.
- Принцип інтеграції культурних цінностей з цінностями життя, що повинно мати місце також на етапі спільного життя через автентичні особисті стосунки вихованців з вчителями.
- Принцип співпраці охоронки з родиною і середовищем в процесі інтегрованого виховання дитини.
- Принципи і завдання співпраці з родиною
Беручи до уваги та оцінюючи факт, що родина є для дитини природнім виховним середовищем, в якому розвивається особистість дитини, де вона набуває основних навичок і отримує взірці поведінки дитсадок підтримує постійну співпрацю з батьками. Правильно організована співпраця обох виховних середовищ в переказі системи норм і цінностей, інтегрованому розвитку і вихованню дитини основана на таких принципах:
- Принцип чіткого інформування батьків про специфіку виховання в охоронці, принципах співпраці з родиною і консеквентного дотримання їх з метою досягнення цілей виховання в охоронці.
- Принцип першості права батьків до виховання дітей (йдеться про природнє право), беручи до уваги батьківські права, також у зв’язку з плануванням виховної діяльності в охоронці.
- Принцип допомоги, яка полягає в службі родині і несенні їй помочі у вихованні дитини.
- Принцип індивідуального підходу до дитини і її розвитку, а також розвитку спільноти осіб. Підкреслюється респект щодо таємничості дитини, а беручи до уваги вихованця як найперший фактор виховання, – його гідність як особистості.
- Принцип індивідуального підходу до потреб, можливостей і проблем сім’ї.
- Принцип базової співпраці – створення спільного підходу вчителя і батьків щодо дитини і співпраця в процесі її інтегрованого виховання.
- Принцип ретельного і дискретного інформування батьків про успіхи дитини, її проблеми і помітні потреби в процесі реалізації виховних, дидактичних завдань та догляду.
- Принцип залучення батьків в життя охоронки і її функціонування – напр. рада батьків, зустрічі батьків.
- Принцип організації різних форм практичного залучення сімей в релігійні, патріотичні та календарні свята, інтеграційні, рекреаційні і формаційні зустрічі, також з участю спеціалістів.
ІІІ. Структура програми
Програма дошкільного виховання становить опис способу реалізації завдань згідних з обов’язковою програмною основою дошкільного виховання, яка охоплює шість сфер.
Виховні, дидактичні основи та основи догляду, що стосуються окремих областей опрацьовані на основі наступних конкретних цілей:
Фізична сфера – правильний фізичний розвиток дитини:
- Вироблення гігієнічних навичок і здорової поведінки,
- Поступовий і гармонійний розвиток фізичних можливостей,
- Навчання дотримання правил безпеки,
- Пізнання і розвиток чуттів,
- Розвиток практичних вмінь і навичок.
Розумова сфера – всебічний інтелектуальний розвиток дитини:
- Розвиток пізнавальних процесів,
- Формування уяви,
- Розвиток пам’яті (логіка, математика, література, поезія, природа),
- Розвиток інтелекту, мови, творчого мислення і дій,
- Розвиток талантів і здібностей.
Суспільна сфера – відповідний емоційний розвиток, формування суспільних і патріотичних позицій:
- Навчання розпізнавати, називати і керувати своїми емоціями,
- Формування сфери почуттів,
- Введення в ситему цінностей і норм прийнятих в суспільстві ( в сім’ї, дитсадку, суспільстві, Батьківщині),
- Вказування цінності сімейних стосунків і формування постав, які б сприяли прийняттю майбутніх ролей в сім’ї,
- Пізнання й культивування звичаїв і традицій (родинних, релігійних, народних),
- Формування постав і поведінки, які б сприяли створенню добрих стосунків з ровесниками і середовищем,
- Формування постав, які б сприяли святкуванню, обрядовості, спільності і проведенні вільного часу в сім’ї і середовищі.
- Сприяти формуванню постави пошани до своєї праці та праці інших.
Культурна сфера – формування естетичного смаку:
- Сприйняття краси навколишнього світу,
- Розвиток театральної творчості,
- Розвиток музичного сприйняття,
- Вміння сприймати різні твори мистецтва і створення власних творчих робіт.
Моральна сфера – формування шляхетного характеру і поваги до звичаїв:
- Формування сумління, правильної самооцінки і відповідальності за власні дії з використанням системи нагород і покарань,
- Формування відповідного відношення до себе, іншої людини, обов’язків, які виникають з навчання, праці, життя в сім’ї і суспільстві,
- Формування вразливості на потреби і проблеми вбогих людей, хворих, самотніх, старших і мотивації до конкретної допомоги їм.
Релігійна сфера – розвиток і зміцнення віри:
- Введення в світ символів і релігійних цінностей, які наближають реальність Святого Хрещення і правду про дитинство Боже,
- Показування Дитяти Ісуса як взірця для наслідування для дитини, а Святої Родини як взірця для сім’ї, ролі Ангелів Охоронців і прикладу життя Святих,
- Пізнання і присвоєння норм природнього і Божого права,
- Наближання правди про життя людини в дочасному та вічному вимірах,
- Навчання та реалізація релігійних практик та вчинків милосердя,
- Введення до переживання подій літургійного року.
Виховання дитини в дитсадку дуже важливе для формування основ майбутньої, цілісної особистості людини прямує до сформування вихованця відкритого на подальший розвиток і здібного в майбутньому до:
- Акцептації себе і своєї життєвої ситуації, що буде для нього інспірацією до відповідальності за власний розвиток (фізичний, розумовий і звичаєвий), напрямлений до повноти людяності і до творчої переміни реальності, в якій живе. У формуванні своїх життєвих постав відкритий на сприйняття взірцевих особистостей: біблійних, святих, історичних постатей, визначних осіб.
- Вміння створювати і підтримувати відповідальні міжособистісні стосунки з людьми і з Богом в поставі свідомої і довірливої залежності від Бога, свободи, відповідальності і вразливості на потреби і проблеми іншої людини, а також служіння щодо молодших, слабших, старших, хворих і вбогих.
(далі буде…)